Давід Стулік з МЗС Чехії: країни Центральної та Східної Європи, які допомагають Україні, через 30 років отримуватимуть мирні дивіденди

Інтервʼю з Давідом Стуліком — уповноваженим чеського Міністерства закордонних справ з питань Східного партнерства. Раніше він працював старшим аналітиком Центру «Європейські цінності» у Празі, у відомій чеській некомерційній організації «Людина у біді», а до цього дванадцять років, а саме з 2007 по 2019 рік, працював у Києві прессекретарем делегації Європейського Союзу в Україні

Давід Стулік — уповноважений чеського Міністерства закордонних справ з питань Східного партнерства

mzv.gov.cz/MZV ČR/MFA CZ

Приміський вокзал ім. Масарика — найстаріший вокзал в Празі та один із найстаріших у Європі. Вокзал названий на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. Ставши президентом, Масарик підтримував діяльність українських емігрантських груп у Празі та інших містах, допоміг відкрити та забезпечив фінансовою підтримкою українські навчальні заклади, що відкривалися на території країни. Саме тут мені вдалося перехопити Давіда Стуліка, уповноваженого чеського Міністерства закордонних справ з питань Східного партнерства, який має дуже тісні стосунки з Україною, адже з 2007 по 2019 роки працював у Києві прессекретарем делегації Європейського Союзу в Україні. Саме про Україну, чесько-українські відносини та майбутнє Східного партнерства й піде мова в інтервʼю.

Приміський вокзал ім. Т. Масарика. wikipedia.org/ŠJů/Public Domain

— Ви дванадцять років провели у Києві, обіймаючи посаду речника делегації ЄС в Україні. Напевно, Україна займає особливе місце у вашому серці. Зараз в Україні триває велика війна, й усі ми віримо у перемогу Києва. Тож, яким ви уявляєте майбутнє України за 30 років?

— Я поміркований оптимістичний реаліст. Я впевнений у тому, що Україна переможе в цій війні, що Україна дасть відсіч, росія буде переможена. І тоді Україна, яка має дійсно життєздатне суспільство, має дуже активних людей — економічно вона вже почала підійматися після 2014 року, зокрема завдяки угоді про зону вільної торгівлі з ЄС, плюс всі кошти, які підуть на відновлення України — стане економічним двигуном для європейської економіки. Україна буде полюсом, центром тяжіння європейської інтеграції, бо ви також показали, що за цінності треба воювати й навіть покласти власне життя. Тому вона для більшості європейців, які теж вірять в ці цінності, стала великим джерелом натхнення. Тобто після часів Київської Русі центр тяжіння Європи знову буде навколо України, навколо Києва. Однозначно економічно Україна зробить великий ривок вперед. Я часто порівнюю це з ситуацією Німеччини, яка після Другої світової війни теж була повністю зруйнована, але протягом 15-20 років вона спромоглася на економічне диво. Я думаю, так само буде з Україною. Всі країни, які зараз підтримують Україну, будуть дуже раді тому, що орієнтувалися на Україну, бо Київ буде щитом для як мінімум Центральної Європи, адже росія, попри те, що вона може стати меншою, а може залишитися такою ж, все одно нікуди не зникне. Тобто всі ці країни Центральної та Східної Європи, які зараз допомагають Україні, через 30 років будуть отримувати мирні дивіденди цієї підтримки. Так що я думаю, що це також дасть поштовх цим країнам Центральної Європи.

— Яким Ви бачите майбутнє чесько-українських відносин?

— Я б почав з того, що ці відносини зовсім змінилися після повномасштабного вторгнення. До цього часу ні чехи, ні українці не знали другу сторону. Через те, що сюди приїхало 600 тисяч українських громадян чехи мали безпосередній контакт з Україною. Так само багато українців, які сюди приїздили не на заробітки, а в пошуках безпечного місця, побачили Чехію як таку. Історично ми мали вже багато спільного. Можна загадати про Пилипа Орлика — автора вашої Конституції, який мав чеське походження, чи про чехословацькі легіони, які були створені в Києві, чи про той факт, що Закарпаття було частиною довоєнної Чехословаччини. Важливо те, що у нас ніколи не було історичних суперечок, протистоянь, конфліктів.

Українці іноді дивляться на Чехію, як на малу країну, але Чехія в межах ЄС є сьомою найбільшою країною. Тобто ми є за розміром середня країна ЄС. Це важливо памʼятати в Україні.

Також після початку повномасштабного вторгнення було створено багато чесько-українських спільних ініціатив, волонтерських, але також в бізнесі. Бізнес — це важливо, бо він органічно зближує дві країни, бо там є спільні інтереси підприємців, як з того, так і з іншого боку. Завдяки тому, що стільки українських громадян знайшло тут притулок, я вже знаю, що ті, хто повернулися, а це більшість моїх знайомих з України, постійно розповідають про те, як їм тут було приємно, гарно. Вони поширюють добре імʼя про нас в Україні. Тож я думаю, що це щастя в нещасті. Чесько-українські відносини зараз стали справжніми, щирими, автентичними.

— Майбутнє росії визначене наперед?

— Почну з того, що майже всі в західних країнах намагаються уникнути цього питання. Тобто питання розпаду росії, занепаду росії лякає більшість людей, еліт. Росія знову дуже вміло маніпулює цим питанням. Через ці ризики розпаду росії вона поширює думки, що це буде дуже кривавий розпад, що буде ще більше біженців, конфлікти між окремими частинами російської федерації. Плюс там є ядерна зброя. Тому Захід боїться зробити цей крок вперед, який, наприклад, був би повʼязаний з демілітаризацією росії або з втратою росією Криму, який має просто сакральне значення для цього «руского миру». Тут я думаю, Україні та українцям варто розраховувати самим на себе, не сподіватися на те, що Захід буде вести якусь дуже проактивну політику, яка б послаблювала росію як імперську державу. Однак історичний досвід, знання історичних процесів показує, що всі імперії до певного часу зростають, а потім розпадаються. Цей пік російської імперії вже пройшов. Можливо, це був Радянський Союз, який розпався. Зараз більше країн, які були частиною Радянського Союзу, пішли від них. Росія як така втрачає привабливість для країн навколо неї. Це теж помітно в Центральній Азії. Тобто впливи росії послаблюються. Це є історичний факт. Просто бажання людей у владних кабінетах західних країн це не змінять. З цим треба змиритися і, що важливо, підготуватися до того, що росія дійсно як імперія в певний момент вже повністю перестане існувати.

— Ви є уповноваженим чеського МЗС у справах Східного партнерства. Східне партнерство — це частина Європейської політики сусідства, яка охоплює східних сусідів Євросоюзу, а саме Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Спільнота працює з ними, щоб максимально поглибити політичні зв’язки та економічну інтеграцію. Однак у 2021 році Білорусь оголосила про припинення участі у програмі Східне партнерство та заборонила в’їзд до країни представникам європейських структур і особам із Євросоюзу, які сприяли запровадженню санкцій. Яка стратегія Чехії щодо країн Східного Партнерства?

— Ми розуміємо, що в цьому просторі відбуваються протистояння росії і ЄС. Ми в жодному разі не хочемо тиснути на ці країни, як це робить росія. Ми хочемо показати привабливість європейської моделі. Цей дійсно так і є. Для нас зараз ключові країни — це Україна, Молдова і ще Грузія. Хоча у випадку Грузії ми розуміємо, що російські впливи там дуже сильні, але знову є надія, повʼязана з Вірменією. Тому ми дуже хочемо підтримувати ці європейські прагнення Вірменії, щоб вони могли якнайшвидше відійти від російського впливу, який там відчутний в торговельних, енергетичних питаннях, питаннях військової присутності. Тому ми дивимося на Східне партнерство як на групу країн, які хочуть пройти той шлях, який ми пройшли в 90-х роках. Тобто відійти від пострадянської моделі й стати цивілізованими країнами, які можуть певного дня вступити в ЄС чи в інші євроатлантичні структури.

— Які переваги має членство України в ЄС для Чехії?

— Однозначно, це економічні питання. Адже Україна — це величезний ринок, величезні ресурси. Однозначно — сільське господарство. Земельні ресурси України — просто фантастичні. У цьому- випадку не треба боятися, що прийдуть якісь іноземці та почнуть скуповувати землю. Тут були ідентичні побоювання в 90-х роках. Зараз вже ми пройшли 25 років (Чехія увійшла до складу Євросоюзу 1 травня 2004 року. — Ред.) членства в ЄС, і ми бачимо, що іноземні фермери, які сюди прийшли, принесли технології й знання та дали роботу. Так що ми вже цього не побоюємося. Я думаю, певною мірою такі самі можливості зараз бачать деякі чеські фермери. Деякі з них вже присутні в Україні. Однозначно це величезний ринок. Чесько-українські відносини, які зараз ґрунтуються на нормальних принципах, дадуть і дають певну перевагу для цих бізнес-відносин. Торгівля з Україною також буде великим поштовхом для економічного зростання Чехії.

Дарʼя Юрʼєва